Як підготувати дитину до вступу в дошкільний заклад

Процес звикання дитини до нових соціальних умов значною мірою залежить від внеску батьків у її виховання: рівня сформованості у неї елементарних навичок самообслуговування, гри, мовленнєвого розвитку, вміння поділитися іграшкою тощо.

   Підтримуйте бажання дитини проявляти самостійність у процесі приймання їжі: сідати на стілець, пити з чашки, тримати її обома руками, їсти ложкою, їсти хліб з рідкою стравою. Привчайте дитину користуватись серветкою, дякувати після їжі.

    Привчайте малюка тримати своє тіло в чистоті: позитивно ставитися до переодягання в чистий одяг, умивання, як у міру потреби, так і до та після їжі; підставляти руки під струмінь води, змивати мильну піну з рук, користуватися рушником; з допомогою дорослого користуватися носовою хустинкою.

Привчайте дитину своєчасно повідомляти про потребу сісти на горщок. Малюку буде легше адаптуватися в колективі, якщо він знатиме не лише імена вихователів, а і буде знайомим з однією чи кількома дітьми групи ще до приходу у дитячий садок.

Дитина має знати, в яких випадках їй слід звертатися за допомогою до вихователів. Всі ці знання дитина може набути, спостерігаючи за іншими дітьми, а також удома у рольових іграх з батьками.

   Характер адаптації дитини багато в чому залежить від того, що розповідають батьки про дошкільний заклад. Розповідаючи дитині про дитячий садок, уникайте фраз типу: «От підеш до садка, там тебе швидко всього навчать», або «Там добра тьотя – вихователька буде дозволяти тобі робити все, що захочеш». І те, й інше однаковою мірою погано, бо не відповідає дійсності, з якою зустрінеться дитина, прийшовши до дитячого садка. І аж ніяк не варто залякувати малюка: «Не будеш слухатися – віддам до садочка», а згодом, коли вона вже відвідуватиме його, погрожувати залишити її там, якщо не перестане плакати чи вередувати. Щоб малюк легше сприймав нове оточення й звикав до нього максимально безболісно, слід підготувати його до цього – сформувати у дитини позитивне очікування майбутньої зміни у його житті. Віддавши дитину до дитячого садка, батьки досить часто ставляться до неї співчутливо, з жалем. Відчуваючи це, вона також починає жаліти себе, вередує, відмовляється ходити в групу. Але можна виховати зовсім інше ставлення до дитячого садка – бадьоре, радісне, якщо пояснити малюкові, що новий для нього дім – то життєва потреба, що він росте і переходить на нову сходинку свого розвитку, тож йому потрібні інші умови, потрібне товариство однолітків. За такого настрою народжуватимуться позитивні почуття, бажання йти на зустріч з новими товаришами, з якими так цікаво грати, спілкуватися. Про майбутнє відвідування дитячого садка треба говорити вдома як про добру подію.

   Спокійному і впевненому адаптуванню малюка до дитячого садка сприятиме поінформованість про життя в ньому. Цьому може сприяти гра – драматизація. Дитині кажуть: «Лялька Катруся піде до дитячого садка. Ходи сюди, Катрусю, привітайся. У тебе буде своя шафа для одягу (показують). Ти обідатимеш з дітьми за столом (садовлять ляльку за іграшковий стіл). У тебе будуть друзі, з якими буде цікаво і весело гратися. А потім за тобою прийде мама». Далі цей варіант доцільно розіграти вже з дитиною.

Дитину треба ознайомити з дошкільним закладом ще до того, як вона туди прийде на весь день. Спочатку слід прийти на вечірню прогулянку, подивитися, як діти граються, як розходяться по домівках. Важливо звернути увагу дитини на те, що батьки щодня забирають своїх дітей додому, ніхто з них не залишається на ніч, що вночі дитячий садок не працює. А от наступного дня діти знову приходять сюди. Це має закарбуватися у свідомості дитини. Це треба зробити тому, що почуття часу у дітей не сформоване, і коли вони потрапляють до дитсадка, то багатьом здається, що їх вже ніколи звідси батьки не заберуть, що тепер «назавжди».

За кілька днів, якщо група не сформована, можна буде прийти на денну прогулянку. Потім зайти в дитячий садок разом зі своєю групою, ознайомити дитину з усіма приміщеннями групи. Батьки, перебуваючи поруч із дитиною, зможуть пояснити все те, що її цікавить.

У перші дні час перебування дитини в дитячому садку має бути скорочено до кількох годин: тривале перебування у незнайомому оточенні ще заважке для неї. Нехай перший раз дитина побуде в новому колективі 1,5 – 2,5 год. Було б дуже добре, щоб перший день у дитячому садку випав на середину тижня, ближче до вихідних.

Не варто залишати дитину на денний сон, якщо вона ще не звикла до групи. Поступово час перебування в групі можна збільшити на 1- 2 год. Не менше ніж за 1,5 – 2 місяці (а то й півроку – рік), до того як дитина почне відвідувати дошкільний заклад, батьки мають з’ясувати, за яким режимом живе група дитячого садка, що відповідає їй за віком. Якщо домашній режим і режим дитячого садка кардинально відмінні у часі й послідовності режимних моментів, не зайве проконсультуватися у дільничого педіатра або лікаря дошкільного закладу.

За кілька тижнів до вступу у дитсадок, а також у період адаптації, у раціоні харчування дитини має бути велика кількість свіжих фруктів та овочів, салатів, у яких багато вітамінів та біологічно активних речовин.

Інтелектуальний розвиток дошкільників

У тісному зв'язку з удосконаленням сприймання розвивається і мислення дитини. Як уже зазначалося, наприкінці раннього дитинства на основі наочно-дієвої форми мислення починає складатися наочно-образна форма. У дошкільному віці має місце її подальший розвиток. Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спирається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. Усе це є свідченням того, що мислення набуває певної самостійності, поступово відокремлюється від практичних дій, у які було вплетене раніше, стає розумовою дією, спрямованою на розв'язання пізнавального мислительного завдання.

Зростає роль мовлення у функціонуванні мислення, бо саме воно допомагає дитині мисленно ("про себе") оперувати об'єктами, порівнювати їх, розкривати їхні властивості та співвідношення, виражаючи цей процес та його результати в судженнях і міркуваннях. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти явища оточуючої дійсності, з'ясувати їхні зв'язки, причини виникнення тощо.

Діти чутливі до суперечностей у своїх судженнях, вони поступово вчаться узгоджувати їх, міркувати логічно. Необхідною умовою цього є достатня обізнаність з об'єктами, про які йдеться у їхніх міркуваннях.

Розвиток мислення дітей дошкільного віку значно прискорюється, якщо він відбувається не стихійно, а в умовах цілеспрямованого і правильно здійснюваного керування з боку дорослих за цим процесом.

Розвиток мислення тісно пов'язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільників. Швидко зростає словниковий запас, досягаючи до семи років 3500-4000 слів. У словнику, окрім іменників та дієслів, значне місце посідають прикметники, займенники, числівники та службові слова, згідно з їх співвідношенням у мові, якою дитина оволодіває.

Дошкільнята загалом опановують фонетичну будову рідної мови, навчаються вільно артикулювати окремі звуки та поєднувати їх у звукосполучення.

Протягом дошкільного віку діти досягають значних успіхів в оволодінні граматикою мови, структурою простих та складних речень.

Відбувається подальша диференціація функцій мовлення. До функції спілкування додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання — коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення (А.О. Люблінська, О.Р. Лурія).

В ході останнього процесу виникає внутрішнє мовлення, яке стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку в дитини словесно-логічного мислення, що ґрунтується на практичній діяльності.

Внутрішнє мовлення — наслідок інтеріоризації мовлення вголос і засіб пере¬творення зовнішніх практичних дій у внутрішні дії. Стосовно дошкільного віку, йдеться лише про генетичне ранні й специфічні форми внутрішнього мовлення (воно виконує психологічно внутрішні функції з опорою на зовнішню діяльність).

У дошкільників починає формуватися довільна увага. Вони вже можуть виділяти об'єкти відповідно до потреб своєї діяльності та спеціально зосереджуватись на них. Мимовільна увага при цьому не зникає, а продовжує розвиватись, набуваючи більшої стійкості та обсягу.

Продовжуємо виховувати патріота

Сьогодні, як ніколи раніше, важливо виховувати у дітей патріотизм. Але чи можна його виховати, не будучи патріотом самому? Ми переконані: почуття патріотизму має стати духовно-моральною цінністю кожного учасника освітнього процесу. І лише разом, спільними зусиллями - батьків, педагогів, громадськості - ми зможемо впоратися із цим важливим завданням.

Справжні патріотичні почуття здатний виховати високоосвічений педагог з активною життєвою позицією. Адже патріот - це не той, хто просто говорить красиві слова й одягає вишиванку, а той, хто має глибинні переконання й щодня своєю наполегливою працею доводить, що готовий долати перешкоди задля розквіту своєї країни.

Що ж таке патріотизм, громадянське виховання, громадянин, толерантність?

Патріотизм – це емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства, любов до Батьківщини, відданість їй та своєму народу.

Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині змогу відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною і захищеною.

Громадянин – людина, що належить до постійного населення певної держави, користується всіма її правами, виконує обов’язки щодо цієї держави.

Толерантність – терпимість до чужої думки, поведінки, віри.

Що спільно ми можемо зробити для цього?

Пропонуємо:

• розпочинати кожен день зі слів про Україну (Наша країна - Україна, а ми - українці);
• шанобливо ставитися до символів України;
• співати гімн України, поклавши руку на серце;
• спілкуватися рідною українською мовою;
• бути власним прикладом для наслідування;
• милуватися пейзажами, які оточують навколо (Поглянь – це твоя країна Україна, рідний край);
• залучати дітей, їх батьків та педагогів до пошуку, охорони, збереження народної культурної спадщини рідного краю (поліських пісень, легенд, переказів тощо);
• постійно організовувати заняття, сюжетно-рольові ігри, творчі конкурси, тематичні виставки дитячої творчості, постановки українських народних та сучасних казок, свята з національно-патріотичної тематики, інше;
• організовувати зустрічі з волонтерами, учасниками АТО;
• проводити літературно-музичні композиції за творами українських дитячих письменників і композиторів: «Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина - казковий дивосвіт», «Україна - наша Батьківщина.

Також подаємо тематику для спілкування з дітьми про:

• значення власного імені;
• сім'ю, родину (сімейні традиції, реліквії, обов'язки, династії, родинні професії, захоплення, моя сім’я в історії рідного міста/села, захисники вітчизни у моїй родині, національні герої);
• родовід;
• своє місто/село (пейзажі, символи, історичні, культурні і природні пам'ятки, народні промисли, моє місто/село в історії своєї країни);
• країну, рідний край (їх історію, державні символи, столицю, державні свята, національні костюми, пісні, танці, страви, традиції);
• толерантне ставлення до інших народів, які проживають в Україні.

Як сформувати у дошкільнят

навички безпечної поведінки на дорозі

Говорячи про причини дорожньо-транспортних пригод за участю дітей, ми часто зустрічаємося зі словом «звичка». Як правило , йдеться про негативні звички, а вірніше про відсутність позитивних. Звичка - це поведінка людини , закріплене багаторазовим повторенням. Звичка зупинятися перед проїжджою частиною, оглядати її зліва і справа з поворотом голови, переходити дорогу лише у встановленому місці,піклуватися про свою безпеку може з'явитися тільки в результаті щоденної, копіткої роботи , коли отримані дітьми теоретичні знання з ПДР обов'язково закріплюються численним, систематичним практичним повторенням .

Якщо щодня, підходячи до проїжджої частини, говорити дитині: «Стій, дорога!» , То зупинятися для нього стане звичкою. Якщо завжди , вийшовши з автобуса , вести дитину до пішохідного переходу , то такий маршрут для нього стане звичним. Враховуючи вікові особливості дітей , наявність позитивних звичок для них явище життєво необхідне , по іншому це називається - навички безпечної поведінки на дорозі.

Щоб виробити позитивну звичку , не обов'язково вести дитину до проїжджої частини. Це можна зробити і в групі , при проведенні занять з правил дорожнього руху , маючи мінімум дорожніх символів і атрибутів.

Так , в першій молодшій групі дітей вчать розрізняти червоний і зелений кольори. Дітям при цьому можна пояснити, що червоний і зелений кольори відповідають сигналам світлофора для пішоходів. Червоний сигнал забороняє рух , а зелений дозволяє (бажано показати їм спочатку світлофори з кружечками , а потім з чоловічками ) . При проведенні гри «Червоний - зелений » вихователь пояснює, що якщо він показує червоний гурток - треба стояти , а якщо - зелений - повернути голову наліво і направо , а потім крокувати. Так закріплюється звичка оглядатися перед виходом на проїжджу частину навіть на зелений сигнал світлофора.

У другій молодшій групі діти продовжують знайомитися з різними видами транспортних засобів: вантажними та легковими автомобілями , маршрутними транспортними засобами ( автобусами , тролейбусами , трамваями ) . Хлопці розглядають ілюстрації із зображенням машин , спостерігають за транспортом під час прогулянок. Вони вже знають , що транспортні засоби мають різні « габарити ». Тут доречно відпрацювати вміння дитини «бачити » велике транспортний засіб (що стояв або повільно рухається ) як предмет , який може приховувати за собою небезпеку . Використовуючи різні ілюстрації , наочні посібники важливо навчити дітей самих знаходити такі предмети на дорозі (транспортні засоби , дерева, чагарники , замети ) . А потім у ході практичних занять виробити звичку виходити з-за заважають огляду предметів , уважно дивлячись по сторонах .

Розповідаючи про призначення маршрутних транспортних засобів , вихователь знайомить дітей з правилами поведінки в громадському транспорті , згодом закріплюючи отримані знання на практиці. Уміння правильно поводитися в громадському транспорті має стати звичкою.

У середній групі , закріплюючи поняття « тротуар » і « проїжджа частина » , діти знайомляться з місцями руху машин і людей , відпрацьовують навик ходіння по тротуару , дотримуючись правої сторони) .

Новим для них буде розмова про пішохідний перехід , його призначення . Діти повинні навчитися знаходити його на ілюстраціях в книгах , на макетах . Після чого слід пояснити дітям важливість правильної поведінки на самому пішохідному переході і при підході до нього ( зупинитися на деякій відстані від краю проїзної частини , уважно оглянути проїжджу частину , повернувши голову наліво , а потім направо , при русі до середини дороги контролювати ситуацію ліворуч, а з середини дороги - праворуч) .

І в середній групі , і далі в старшій групі необхідно під час практичних занять регулярно відпрацьовувати навички переходу проїзної частини. Найлегше це зробити в грі. У групі або на ігровому майданчику позначити проїжджу частину , тротуари та пішохідний перехід. Кожна дитина повинна підійти до пішохідного переходу , зупинитися на деякій відстані від нього , уважно оглянути проїжджу частину , повернувши голову наліво , а потім направо , переконавшись , що транспорту немає , вийти на пішохідний перехід , при русі до середини дороги контролювати ситуацію ліворуч, а з середини дороги - справа. Всі дії дітей повинні бути доведені до автоматизму , правильна поведінка на пішохідному переході має стати звичкою.

У старшій , потім у підготовчій групі діти повинні отримати чіткі уявлення про те , що правила дорожнього руху спрямовані на збереження життя і здоров'я людей , тому всі зобов'язані їх виконувати.

Необхідно виробити у дітей позитивне ставлення до закону . Це як щеплення від віспи , тільки на рівні психіки.

Зміст куточків безпеки дорожнього руху

в групах

Зміст куточків безпеки дорожнього руху в групах має визначатися зміст занять з вивчення правил дорожнього руху з тією мул іншої вікової категорією дітей.Так, в першій молодшій групі діти знайомляться з транспортними засобами: вантажних і легкових автомобілями , громадським транспортом. Визначають, з яких частин складаються машини. Навчатися розрізняти червоний і зелений кольори. Отже , в ігровому куточку повинні бути :

• Набір транспортних засобів
• Ілюстрації із зображенням транспортних засобів
• Гуртки червоного і зеленого кольору , макет пішохідного світлофора.
• Атрибути до сюжетно- рольової гри « Транспорт» ( різнокольорові рулі , шапочки різних видів машин , нагрудні знаки , жилети із зображенням того чи іншого виду транспорту і т.д. )
• Дидактичні ігри «Збери машину » ( з 4- х частин ) , « Постав машину в гараж » , «Світлофор ».

У другій молодшій групі діти продовжують роботу по розпізнаванню транспортних засобів , знайомляться з правилами поведінки в громадському транспорті , закріплюють уміння розрізняти червоний , жовтий , зелений кольори , знайомляться з поняттями « тротуар » і « проїжджа частина ». Тому , до предметів , наявними в куточку безпеки дорожнього руху першої молодшої групи , слід додати:

• Зображення для гри на класифікацію видів транспорту « На чому їдуть пасажири » , « Знайти таку ж картинку» .
• Найпростіший макет вулиці ( бажано великий) , де позначені тротуар і проїжджа частина
• Макет транспортного світлофора ( площинний ) .

Для хлопців середньої групи новим буде розмова про пішохідний перехід і його призначення , правостороннем русі на тротуарі і проїжджої частини. Крім того , діти 4-5 років повинні чітко уявляти , що коли загоряється зелений сигнал світлофора для пішоходів і дозволяє їм рух , для водіїв у цей час горить червоний - заборонний сигнал світлофора. Коли загоряється зелений сигнал для водіїв і дозволяє рух автомобілів , для пішоходів спалахує червоний сигнал. У куточку безпеки дорожнього руху обов'язково повинен бути :

• Макет світлофора з перемикаються сигналами , що діє від батарейки
• Дидактичні ігри «Знайди свій колір » , «Збери світлофор»
• На макеті вулиці необхідно нанести пішохідний перехід.

У старшій групі діти дізнаються про дорожній рух багато нового. Саме в цьому віці відбувається знайомство з такими великими і складними темами , як « Перехрестя» , «Дорожні знаки ». Отже , в куточку безпеки дорожнього руху повинні з'явитися :

• Макет перехрестя , за допомогою якого хлопці зможуть вирішувати складні логічні завдання з безпеки дорожнього руху , відпрацьовувати навички безпечного переходу проїзної частини на перехресті. Бажано , щоб цей макет був зі знімними предметами , тоді діти самі зможуть моделювати вулицю.
• Також , необхідний набір дорожніх знаків , в який обов'язково входять такі дорожні знаки , як: інформаційно- вказівні - «Пішохідний перехід» , «Підземний пішохідний перехід» , « Місце зупинки автобуса і (або) тролейбуса » ; попереджувальні знаки - «Діти» ; заборонні знаки - «Рух пішоходів заборонено », «Рух на велосипедах заборонено » ; розпорядчі знаки - « Пішохідна доріжка» , «Велосипедна доріжка» ; знаки пріоритету - « Головна дорога» , « Поступися дорогою » ; знаки сервісу - «Лікарня » , « Телефон » , «Пункт харчування». Добре мати дрібні знаки на підставках , для роботи з макетом , і більші знаки на підставках для творчих , рольових ігор.
• Дидактичні ігри : «Про що говорять знаки? » , «Вгадай знак » , «Де сховався знак ? » , «Перехрестя» , «Наша вулиця»
• Крім того , для дітей старшої групи знайомлять з роботою регулювальника . Значить в куточку БДР повинні бути схеми жестів регулювальника , дидактична гра « Що говорить жезл ? » , Атрибути інспектора ДПС : жезл , кашкет .

ПАМ’ЯТКА щодо вивчення питання на педагогічну раду щодо організації образотворчої діяльності дошкільників у ДНЗ

Проблемний семінар: «Зображувальна діяльність як спосіб естетичного розвитку дітей»

Положення про проведення конкурсу на кращий проект з ОБЖД

Положення про проведення конкурсу дидактичних ігор з логіко – математичного розвитку

Методичні рекомендації: Портфоліо педагогічного працівника дошкільного закладу

ПОЛОЖЕННЯ про щорічний огляд-конкурс на кращу підготовку вікових груп до нового навчального року